Вчителі – логопеди :

Яцик Олена Вадимівна

Освіта : Повна вища

Стаж роботи : 25 років  

Магас Алла Іванівна

Освіта : Повна вища 

Стаж роботи : 23 років  

logopedichni_virshi_u_mnemotablicyah_.pdf

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА В ДНЗ №15

У ГРУПАХ ДЛЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ

План взаємодії вчителів-логопедів з учасниками

корекційно-педагогічного процесу

     Логопедія - наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання і виховання. 

      У перекладі з грецької воно означає "виховання мовлення" і є одним із розділів корекційної педагогіки. Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і вихованяя осіб з порушеннями мовлення і пов"язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Психологічною основою методик корекції порушення мовлення у дітей є теорія мовлення і мовленнєвої діяльності, що реалізується в її основних видах: слухання, говоріння, читання, письмо. Ці види мовленнєвої діяльності є основними для взаємодії людей у процесі вербального спілкування.

     Психологічна природа мовлення розкрита в дослідженнях Л.Виготського, М.Жинкіна, О.Леонтьєва, Т.Ушакової та інших.

     Мовлення посідає центральне місце в процесі психічного розвитку дитини і внутрішньо пов"язане з розвитком мислення й усвідомленням загалом.

      У процесі мовленнєвого дослідження у дитини, що нормально розвивається, формується мовленнєва (лінгвістична) здатність. О.Леонтьєв зазначає, що механізм мовленнєвої здатності формується на основі природжених психофізіологічних особливостей людини і під впливом мовленнєвого спілкування.

     У разі відхилення мовленнєвого розвитку від норми монологічне мовлення порушується більшою мірою, ніж діалогічне. Нерозвинення усного мовлення зазвичай призводить до порушення писемного мовлення різної складності.

     У психічному розвитку дитини мовлення має велике значення, виконуючи комунікативну, збагачувальну і регулювальну функції.

     Відхилення в розвитку мовлення позначаються на формуванні всього психічного життя дитини. Вони утруднюють спілкування з оточенням, нерідко перешкоджають правильному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу.

     Принцип аналізу мовленнєвих порушень застосовують для своєчасного виявлення ускладнень у формуванні тих або інших сторін мовлення.

       Раннє розпізнавання можливих відхилень як в усному, так і в подальшому писемному мовленні дає змогу запобігти їм за допомогою педагогічних ( логопедичних ) прийомів.

                                                          Корекційна робота з формування фонетичної сторони мовлення                                                                                                                                              передбачає такі етапи:

                                                       1. Підготовчий

                                                       2. Постановка відсутніх звуків

                                                       3. Автоматизація поставлених звуків, введення їх в самостійне мовлення

                                                       4. Диференціації звуків

      В рамках психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень виділила групу дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (ФФН). До цієї категорії належать діти з нормальним фізичним слухом і інтелектом, у яких порушені вимовна сторона мовлення і особливий - фонематичний слух. 

Фонематичний слух і фонематичне сприймання - це тонкий систематичний слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ є частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення звуків, які дитина чує з їх еталонами. Поняття "фонематичний слух" слід відрізняти від поняття "фонематичне сприймання". ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙМАННЯ - це здатність розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова. Саме фонематичне сприймання допомагає відповісти на запитання: Скільки складів у слові сом? Скільки в ньому звуків? Який приголосний звук стоїть у кінці слова?

Правильний розвиток фонематичного слуху і фонематичного сприймання покладено в основу безпомилкового засвоєння письма і читання в процесі шкільного навчання.

Вікові особливості розвитку мовлення дошкільників

Мовленнєву компетенцію потрібно формувати в дітей вже з раннього віку. Задля цього потрібно лише дібрати адекватні методи і прийоми розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови. Зміст і прийоми роботи з дітьми значно залежать від їхніх вікових особливостей.

Так, для розвитку мовлення дітей 3-го року життя важливо використовувати різні режимно-побутові процеси, під час яких дорослий, спілкуючись з малюком, має:

вправляти їх в називанні предметів, їхніх якостей, дій - кулька котиться, паперовий пароплав;

учити дитину супроводжувати свої дії мовленням - "Вдягаю сорочку", "Мию руки";

формувати в дитини здатність звертатися до дорослих і однолітків із проханням чи пропозиціями

"Дай, будь ласка, ведмежа", "Давай гратися машинками".

Мовленнєві завдання у роботі з дітьми 4-го року життя значно ускладнюються.Тому в процесі ігор, спостережень, бесід слід не лише збагачувати й активізувати словниковий запас дитини, а й учити правильно узгоджувати слова в реченні.Поряд з цим слід працювати над формуванням звукової культури мовлення, вправляти дитину у правильній звуковимові.

На 5-му році життя основну увагу  необхідно приділяти  розвитку діалогічного й монологічного мовлення, формуванню навичок культури мовлення.

Дітей 6-го року життя слід навчати граматично правильного, чіткого, виразного мовлення. Дорослі мають звертати особливу увагу на помилки в мовленні дитини під час повсякденного спілкування. Для вироблення правильного темпу мовлення, закріплення вміння керувати силою голосу вивчають з дітьми скоромовки, чистомовки, лічилки тощо.

Варто всіляко заохочувати мовленнєві успіхи дитини, адже це надає їй упевненості в своїх силах, активізує комунікативну діяльність, а отже, створює сприятливі умови для успішної підготовки до шкільного навчання.

Вправи на розвиток мовного дихання.

       Можна також запропонувати здування кульбаби на прогулянці, навчити грати  на губній гармошці  тощо.

У 3-4 роки тривалість видиху повинна забезпечувати вимову фрази із 2-3 слів («один, два, три»), у 5-6 років – із 3-5 слів («один, два, три, чотири, п’ять»).Тривалість між видихом і новим вдохом має дорівнювати фразі  «достатньо, ще раз». Ще до школи діти повинні навчитися правильно користуватися мовним диханням в активній мові.

 Консультація для батьків

Мова ваших дітей

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її   мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

        Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення  мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

        Наше  мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

          Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

ПОРАДИ ДОРОСЛИМ

    Для збереження зору у дітей необхідно створювати відповідні умови та проводити профілактичні заходи. Насамперед потрібне нормальне освітлення.  На вікнах слід розміщувати сонцезахисне обладнання. Кімнату краще освітлювати люмінесцентними лампами з двома-трьома світильниками. Столи для занять мають  бути світлого забарвлення з коефіцієнтом відображення не менше 0,45.

    Важливо навчити дітей зберігати правильну поставу за столом. Сидіти треба глибоко на стільці, обіпертись об спинку, з невеликим нахилом вперед (20* від вертикалі). Така поза забезпечує належне поле огляду, нормальну функцію дихання та кровообігу. Відстань від очей до об’єкта розглядання має дорівнювати 30-40 см. Запобігати хворобам очей та збереженню зору допоможуть спеціальні вправи.

ВПРАВИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ КРОВООБІГУ ТА ВНУТРІОЧНОЇ РІДИНИ.

1.     В.п. –сидячи. Заплющити обидва ока на 3-5 с. Розплющити. /Повторити 8 разів/.

2.     В.п. – сидячи. Швидко кліпати обома очима 15с. /Повторити з перервою 10с./

3.     В.п. – сидячи. Заплющити очі й коловими рухами вказівних пальців масажувати повіки 1 хв.

4.     В.п. – сидячи. Заплющити очі й пальцями рук легенько натискати на очні яблука через верхні повіки 1-

        3с. /Повторити 4 рази/.

5.     В.п. – сидячи. Притиснути вказівними пальцями шкірку на рівні надвірних дуг і заплющити очі. Пальці в

        цей час мають чинити опір м’язам верхніх повік та люба. /Повторити 8 разів/.

ВПРАВИ ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ ОКОРУХОВИХ М’ЯЗІВ.

1.     В.п. –сидячи. Повільно переводити погляд з підлоги на стелю, не змінюючи положення голови.

        / Повторити 12 разів/.

2.     В.п. –сидячи. Повільно переводити погляд праворуч вгору, ліворуч униз, а потім ліворуч – угору,            

        праворуч – униз і прямо. /Повторити 10 разів/.

3.     В.п. –сидячи. Робити колові рухи спочатку в одному, а потім у зворотному напрямку. /Повторити 6

        разів/.

      Вправи можна виконувати в будь-який час хоча б раз на день. Розслабленню окорухових м’язів сприятиме масаж очних повік і ділянок шкіри навколо ока. Масаж роблять кінчиками пальців рук з використанням зволожуючого крему, коловими рухом від куточків очей до скронь, повторюючи 3-4 рази. Так само масажують шкіру над бровами, під очима та біля скронь. Процедуру можна робити кілька разів на день з інтервалом 4 години. 

Як розвивати мовлення дітей?

1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.

2. Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

3. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

4. Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.

5. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

6. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.

7. Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Шановні батьки!

Якщо Вас турбує мовлення вашої дитини будьте готові до наступних питань,  

які ви можете почути від логопеда:

• Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.

• Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

• Як розвивалось мовлення дитини (гуління,  лепет, перші слова, фрази).

• Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.

• Якими були умови її виховання, чи не спостерігались порушення мовлення у людей з близького оточення дитини,двомовність в сім’ї.

• Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

• Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.

• Чи звертались раніше батьки до логопеда, якщо так, то коли, якими були результати.

Правила мови

• Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.

• Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

• Говори голосно, чітко, виразно!

• Говори на видиху.

• Чітко дотримуйсь пауз між реченнями. 

Правила мовлення

1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника.

2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням зроби вдих, потім говори плавно на видиху.

5. Чітко вимовляй всі звуки.

6. Сурово дотримуйсь пауз між реченнями.

7. Говори чітко, голосно, виразно, спокійно, плавно!

8. Проводь мовленнєву зарядку:

*вправи на розслаблення,

*дихальні вправи,

*артикуляційні вправи,

*голосові вправи.

9. Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленнямактивно і систематично.

                 Поради логопеда.

                    Шановні батьки!

        Мовна функція є однією з важливих психічних функцій людини. До 7 років в дитини має бути сформована мовна готовність до навчання в школі:

*малюк повинен уміти правильно і чітко виголошувати слова і всі звуки рідної мови, говорити досить гучно в помірному темпі;

*дитина повинна володіти звуковим аналізом слова та чітко визначати місце звука в слові;

*малюк повинен правильно будувати речення різної конструкції, погоджувати слова в роді,числі і відмінку;

*дитина повинна логічно, послідовно, виразно, досить повно і точно передавати зміст знайомих казок, самостійно складати розповіді по сюжетних картинках, просліджуючи послідовність подій і уловлюючи причинно-наслідкові зв’язки;

*словниковий запас дитини,що вступає до школи повинен складати не менше 2000 слів, причому в ньому мають бути присутніми всі основні частини мови: іменники, прикметни-    ки, дієслова, числівники, займенники, прийменники, частки, вигуки.

Це найголовніше на що слід звернути увагу. І дуже важливо навчити малюка правильно говорити, терпляче добиватися від нього правильної вимови.